Батьки прикладають безліч зусиль для того, щоб дитина якомога раніше освоїв мовні навички. На жаль, іноді їх праці унеможливлюються заїканням. У спробах вирішення проблеми стурбовані батьки найчастіше одразу ж біжать до логопеда або намагаються вирішити питання за допомогою народних методів. Пропонуємо вам розібратися з причинами логоневрозу, методами діагностики і, звичайно ж, знайти правильний підхід до усунення цього дефекту.
Чому виникає логоневроз?
Спочатку пояснимо, що заїкуватість чи логоневроз — це неврозоподібне чи невротичний розлад, у якому нормальний потік мови гальмується повтореннями, подовженнями чи перериваннями звуків, складів, слів і навіть фраз.
Багато батьків помиляються, що заїкуватість – це психологічна проблема. У недавньому інтерв’ю доцент кафедри комунікативних наук і розладів університету Мічігану, Бріджіт Уолш розвіяла міф щодо психосоматики заїкуватості у дітей: «Заїкуватість — це не психологічна проблема, а порушення розвитку нервової системи. Воно виникає через патології в неврологічному розвитку областей мозку, що беруть участь у плануванні та відтворенні мови. Також важливо враховувати, що генетика відіграє певну роль у патогенезі дефекту.»
На перший погляд, здається, що все дуже страшно. Тим не менш, поспішаємо вас заспокоїти, якщо ви ставите питанням, чи можна вилікувати заїкуватість у дитини. Відповідь: можна! Але для початку з’ясуємо докладніше, що може викликати заїкуватість:
- Причиною неврозоподібної форми є системний невроз. Цей тип заїкуватості пов’язаний з генетичними факторами. Як правило, діти в даному випадку страждають на затримку мовного розвитку, когнітивні процеси у них формуються значно повільніше, ніж у інших дітей. Заняття з дитиною при заїкуватості цього типу вимагають особливої старанності, оскільки з віком процес здатний прогресувати і може призвести до логофобії.
- Невротична форма виникає на формі пережитого стресу. Механізм заїкуватості у разі відбувається за допомогою спазму мовних м’язів внаслідок пережитого переляку чи шоку. Така форма логоневрозу у дітей лікується значно ефективніше.
Виходячи з типу, фахівці на основі діагностики підбирають сучасні методи лікування заїкуватості.
Чи може заїкуватість пройти без лікування?
Існує думка, що заїкуватість у дітей дошкільного віку проходить із віком. Чи так це? У пошуках компетентної відповіді ми звернулися до вчених. Професор та завідувач кафедри комунікативних наук та розладів Університету Юти, Майкл Бломгрен на основі своїх досліджень, опублікував доповідь у виданні Psychol Res Behav Manag.
Ставлення до лікування мовної пороку Бломгрен коментує так: «Заїкуватість найчастіше зустрічається в дітей віком молодшого віку, приблизно в 5%. Лише від 0,5% до 1% дошкільнят заїкаються. Ці цифри показують, що більшість дітей (близько 75%) одужують від заїкуватості природним шляхом, хоча очевидно, що не всім це вдається. В даний час немає гарантії, чи перестане дитина заїкатися природним чином чи ні. Багатофакторне лікування заїкуватості у підлітків та дошкільнят має багато позитивних сторін.»
Як діяти батькам, якщо у дитини заїкання?
Важливу роль ідентифікації дефекту становить грамотне обстеження дітей із заїканням. Першим із фахівців, хто має винести свій вердикт, є психотерапевт. Його висновок ґрунтується на соматичному та психічному стані дитини.
Тим не менш, для якнайшвидшого виявлення причини та лікування заїкуватості у дітей, батькам слід підготувати відповіді на низку питань, які будуть задані фахівцем:
- коли було заїкання помічено вперше;
- передбачувана причина розладу;
- чи передували мовні порушення заїкуватості (наприклад, затримка мовного розвитку);
- чи були до цього спроби лікування заїкуватості в домашніх умовах;
- чи бувають моменти, коли заїкання пропадає;
- чи сталася зміна у поведінці дитини після початку заїкуватості.
Залежно від зібраного анамнезу психотерапевтом можуть бути призначені додаткові методи дослідження:
- ЕЕГ;
- РЕГ;
- ЕхоЕГ;
- МРТ.
Тільки після завершення комплексного обстеження, призначаються ефективні методики усунення заїкуватості у школярів та маленьких дітей.
Важливо! Не слід піддаватися паніці та досліджувати насамперед мозок у рамках діагностики заїкуватості у дошкільнят та підлітків. Психіатр, якщо цей метод дослідження доречний, сам призначить необхідні проекції для моніторингу збоїв передачі сигналу у структурах нервової системи, а чи не її стану загалом.
Методи лікування логоневрозу у дітей
Сучасна медицина передбачає комплексний підхід до подолання заїкуватості у дошкільнят та дітей старшого віку.
Медикаментозна терапія
За показаннями фахівець може призначити препарати для нормалізації діяльності центральної та вегетативної нервової системи, а також апарату артикуляції.
Психотерапія
Ця складова лікування передбачає усунення порушень психогенного фактора: логофобії, зацикленості на своїх проблемах, почуття неповноцінності. Ефективність терапії зумовлює підвищення самооцінки дитини, покращення контакту з однолітками та дорослими.
Дидактичні вправи
Ефективність лікування досягається шляхом занять дитини з логопедом-дефектологом. В рамках терапії використовуються різні прийоми:
- Дитина розробляє мову за допомогою монологів або у формі діалогу;
- Запис мови дитини. Після прослуховування мови малюка, фахівець робить акценти на дефектах, після чого виконується робота над ними.
- Уповільнення темпу мови. Даний прийом допомагає покращити чіткість звуків та слів.
Успіх цього виду терапії полягає у систематичності занять із дитиною.
Отже, ми розібралися у причинах та лікуванні заїкуватості у дітей. Настійно рекомендуємо не відкладати вирішення проблеми та звернутися до фахівця якнайшвидше. Втрачений час може погіршити ситуацію, а існуюча вада – вплинути на самооцінку дитини.
